ОБРІКА, КИ,
Обріка, ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати. Ковельск. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 25.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ОБРІКАТИ, КА́Ю, ЄШ, →← ОБРІК, РОКУ,